Галина Онацька
Галина Миколаївна Онацька (Перельот) народилася 19 вересня 1966 року в селі Велика Любаша Костопільского району на Рівненщині в родині сільського зоотехніка. Навчалася в восьмирічній школі села Велика Любаша та в Рівненській середній школі (1984 р.)
Після школи вступила на філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту, але, після одруження, здобуття вищої освіти завершувала вже в Слов’янському педагогічному інституті на педагогічному факультеті (1988 рік), оскільки переїхала до Краматорська, звідки був родом її чоловік. Після закінчення вишу Галина Миколаївна працювала деякий час вихователем в одному з дошкільних закладів Краматорська. В цей період писала вірші для своїх дітей та для діточок у дитячому садочку.
«Перший вірш написала в четвертому класі на уроці російської мови, змальовуючи красу берізок біля рідної хати. Під час навчання на першому курсі писала багато. Але ті вірші не збереглися. Учасники нашого літературного гуртка їздили з виступами в школи та інші організації», – згадує поетеса. Про активний початок писання віршів сама Галина Миколаївна розповідає так: «Коли почався Майдан, я захворіла, але слідкувала за кожним моментом по телевізору в новинах. Мене дуже вразив дух людей, сила і віра в перемогу. А трагічні події сприймала з болем і гіркотою. Плакала разом з іншими і співчувала. Вірші самі складалися і виливалися на папір. Публікувала вірші на сторінках Всесвітньої мережі».
З 2014 року почала друкуватися в колективних збірках: «Він, вона і війна» (2014), «Галактика любові», «Скарбниця мудрості», «Огні горять…», «Серце Європи» (2017), «Думки романтика», «Лине слово понад Тором», «Понад усе нам – Україна» (2018) та ін.
2016 року видала перші авторські збірки «Незримий шлях моєї долі» та «Попереду – життя». Далі були: «Весна не може не прийти» (2017), «Іволзі весна наснилась» (2017), «Осінні міражі» (2018), «Сонячне джерело» (2019), «Стежина між соняхів» (2020), «Крок у безсмертя» (2020), «Для щастя так мало треба» (2021).
У березні 2017 року Галина Онацька ввійшла до складу Краматорського літературного об’єднання ім. М.Рибалка.
Поезія Галини Онацької дуже пісенна. Не залишають її поза увагою композитори та виконавці: Вячеслав Чорний («Вже і сонце сідає», «Летять лелеки», «Ми з тобою разом, осінь», «Рідний край»), Володимир Ринденко («Виший мені, мамо»), Микола Ведмедеря («Весняний день», «Вишиванка», «Все, чим я багата», «Вишиванки», «Житами в росах я ходила», «Намалюй мені зоряні весни», «Подарунки осені»). А співак Василь Лаврінчук записав пісню «Мадонна» на музику Валерія Залкіна та «Служу Вітчизні» на музику Кірсанова Ю.
Творчість Галини Онацької знаходить активні відгуки у читачів, за свої книги авторка отримала багато відзнак. У 2018 р. поетеса стала лауреатом ХІХ Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» в номінації «Рубежі подвигів і безсмертя» за збірки «Спиніть війну!» й «Осінні міражі». Організатори конкурсу: Національна спілка журналістів України й Одеська регіональна організація НСЖУ. А книга «Іволзі весна наснилась» була відзначена дипломом лауреата конкурсу в номінації «Країна, витоки, родовід». Наступного, 2019 р. у цьому ж конкурсі авторка отримала диплом та почесну відзнаку Лауреата ХХ Конкурсу “Українська мова – мова єднання” за книгу поезії “Сонячне джерело”.
2019 р. на Першому літературно-мистецькому конкурсі імені Всеволода Нестайка Г. Онацька отримала диплом І ступеня в номінації «Поезія» за збірку поезій «Осінні міражі». У тому ж році авторка була нагороджена дипломом за участь у ІІ Міжнародному фестивалі співаної поезії «Lviv Music & Poetry Week» за популяризацію розвитку української культури та почесною грамотою і цінним подарунком за участь у Міжнародному фестивалі «Славянска пролет», присвяченому Дню слов’янської писемності та культури, що пройшов у болгарському місті Бургас. 20 листопада 2019 р. Галина Онацька отримала І місце в номінації “Мій рідний край” ІХ Київського обласного відкритого фестивалю-конкурсу для осіб з інвалідністю “Поетичний рушник”.
Галина Миколаївна – людина з активною життєвою позицією, крім поетичної творчості, вона займається також громадською та волонтерською діяльністю: проводить творчі зустрічі, виступає перед інвалідами та у військових частинах перед захисниками України, неодноразово брала участь в гуманітарній акції «Другий фронт АТО», Всеукраїнському фестивалі мистецтв ім. Івана Пантелєєва тощо.
Творчість поетеси відкриває душу небайдужої до подій в країні, до рідного краю, історії і сьогодення людини. Загострюючи свою увагу на несправедливості неоголошеної війни, незворотності людських втрат, вона всім серцем виражає надію на швидке завершення військових дій і відновлення миру.
Значне місце в поезії Г. Онацької відводиться неповторності української природи, любові до батьків та світлим споминам про далеке і безтурботне дитинство. У дослідженні «Війна в Донбасі в поетичному осмисленні Галини Онацької» кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики початкової освіти Донбаського державного педагогічного університету В. Сиротенко пише: «…можемо стверджувати, що сучасна українська література збагатилася ще одним ім’ям, і хай воно ще недостатньо відоме широкому українському загалові, воно, ми впевнені, не загубиться, бо за ним стоїть Людина з палким серцем і власним художнім баченням світу».
Г.Онацька. “Кожен має свій хрест”. Читає Юлія Мельник. Відео з власного ютуб-каналу авторки
