Зінаїда Дударчик

Зінаїда Кузьмівна Дударчик народилася 16 жовтня 1941 р. у м. Нова Водолага на Харківщині. З шести років проживає в м. Краматорську. Дитинство її опалене війною. Пережила лихоліття війни і страждання в повоєнні часи. Зросла у багатодітній, працелюбній і співучій родині.

Країна її дитинства, юності та вже й осіннього віку – Україна. Природа щедро обдарувала Зінаїду Дударчик співучим голосом і поетичним хистом, умінням любити і бачити в людині й усьому, що її оточує – добро й неповторну красу.

Закінчила філологічний факультет Харківського державного університету. Досвідчений педагог, Відмінник народної освіти України. Останні роки своєї трудової діяльності Зінаїда Кузьмівна провела у Центрі позашкільної роботи, де вела для дітей гурток поетичної творчості. До виходу на заслужений відпочинок віддала роботі з дітьми 42 роки.

З. К. Дударчик – лауреат літературного конкурсу „Книга Донбасу- 2001 р. у номінації “Дитяча книга” (за книгу “З Кобзаревої криниці”).

Збірка поезій “Сон колисоньку гойда” охоплює понад 60 різнобарвних творів, серед яких: дитячі молитви, колискові пісні, забавлянки, вірші та загадки. Віночок чарівних поезій допоможе донести до малят і старших діточок щирість ма­теринської душі, що цілком природно виливається в пісню. Саме пісня стала своєрідною категорією поетичного мислення автора, органічно ввійшла, збагатила і поглибила дитячу збірку колоритним змістом. Поезія легко кладеться на музику. Книга поетеси “Сон колисоньку гойда” насичена беззавітною любов’ю до України, рідної мови, дитини, до святинь свого роду й народу.

Палітра творчості Зінаїди Кузьмівни справді веселкова, різнобарвна. Від її поезій віє щирістю, життєвою правдою, проникненням у суть людського щастя, яке неможливе без пошани дітей до батьків, бабусі, дідуся, без злагоди в сім’ї, без єднання людини з природою. Збірочка “З Кобзаревої криниці” – це жива розмова з Шевченком. Роздум про минуле й сучасне України, долю рідної мови, української пісні.

Збірка поезій “Квітка любові” – книга високої духовності та глибокого патріотизму. Це справжній дарунок тим, хто закоханий у рідну землю, коло полонять цілющі звуки рідної мови, чия душа торкається історії нашого народу, у кого в серці світиться вогник отчого дому та великої Батьківщини.

Дударчик, З. К.  З Кобзаревої криниці / Зінаїда Дударчик; Худож. Р. Міщенко. – Краматорськ, 2002. – 100 с.  

СВЯТИЙ БОЖЕ
 
Святий Боже, Святий Кріпкий,
Зішли ласку малим діткам,
Щоб росли без смутку-болю –
Постели всім щастя-долю,
Щоб були, як цвіт калини –
Розцвіли для України.
 
 
МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ!
 
Знає сім’я, велика родина —
Краща у світі їхня дитина.
Виростуть гарні, дужі синочки,
Серце зігріють лагідні дочки.
 
Приспів:
 
Мрії збуваються, квітнуть бажання,
Сповняться кращі в житті сподівання.
Стануть щасливими мати й дитина,
Цвітом рясніє моя Україна.
 
Казку онукам в’яже бабуся,
Смішно кує потішку дідусьо,
Мамину пісню слуха малятко –
Ніченьку спить, росте немовлятко.
 
Думи, турботи-щастя дитяті,
Квіточка-пісня лунає у хаті.
Батьківська мудрість і мами тепло…
Хай запанує Любов і Добро!

Дударчик, З. Сон колисоньку гойда: Збірка поезій для дітей дошк. та мол. шк. віку (Дитячі молитви, колискові пісні, забавлянки, вірші та загадки) / Зінаїда Дударчик; худож. Р. Міщенко. – Краматорськ, 2006. – 64 с.

ШАНУЙМО ТАРАСА
 
Хай роки злітають невпинно,
Зірками іскряться в імлі,
Ми свято шануєм Тараса,
Його не забудемо, ні!
 
Пробігло багато без нього,                  
та вірші лунають, мов дзвін,
Згадаєм його світлий образ,
Вкраїна – Шевченківський дім.
 
Шевченко – то сонце над нами,             
То пісня Вітчизни гучна,           
Минуле, сучасність, надія,                 
Край отчий, моя сторона.
 
Тараса ім’я в кожній хаті,               
Лунає в серцях заповіт,                    
Він визнаний людством і часом,
Донбас надсилає привіт.
 
Шевченко, «Кобзар», Україна,..             
Це мова весняна, дзвінка,
Звертаймось до слова живого, 
Жить – жити йому у віках!
                                               
*    *    *
 
Хай буде здоров’я! Усмішка не сходить.
Хай поле життєве колосом родить.
У хаті добробут, всього доволі,
Хай щастям простелиться ваша доля!
Весни вам, любові, будьмо крилаті.
Хай сонечко щедро світить у хаті.
Весь світ цвіте-розцвіта, молодіє,.
Добро проросте, зрадіють надії.
  

Дударчик, З. К. Квітка любові: Збірка поезій для уч. сер. і ст. кл. та родинного кола /  Зінаїда Дударчик. – Краматорськ, 2007. – 120 с.   

    З ЛЮБОВІ
 
Я люблю троянди величаві,
Бризки сонця, гомінкі ліси
І хмаринки чисті, кучеряві,
Цвіт волошки в райдугах роси.
Я люблю річки, (щоб не згубились!)
Щедре літо і весняні дні.
І мені з дитинства полюбились
Батечка й матусеньки пісні.
Я люблю жнива, рясні покоси,
Вмію шанувати труд і піт.
Змалечку люблю побігать боса,
Рано-вранці готувать обід.
Я люблю дітей, привітне слово,
Великодній і Різдвяний дзвін,
Спів духовний – хай зліта в любові! –
І встає Вітчизна із колін.
Я люблю гаї, квітучі луки,
Рідну мову, яблуневий цвіт.
Хай зростають у добрі онуки,
Люблять землю, Україну, світ!
 
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
 
Нині свято волі й слави –
Йдемо гордо з усіма.
День народження держави –
Ві світі кращої нема.
Ллється пісня веселкова,                   
Грає барвами весни,
Оживає рідна мова –
Раді доньки і сини.
Прапор лине в небокраї,             
І прийдешне нам гряде.           
Лихо нас не подолає –                 
Україна вгору йде.
Життєдайна, працьовита,               
Собі зміну, юнь плекай,                    
Стяг твій небом оповитий,
Краю любий, розквітай!
Україно, рідна мати,             
День народження стрічай,
Про державу пора дбати – 
Любий друже, пам’ятай.